Американські вчені заявили, що розкрили причину аномально високого розташування Бермудських островів над дном Атлантичного океану. Дослідження показало, що під островами знаходиться прихована геологічна структура, яка сформувалася після припинення вулканічної активності понад 30 млн років тому.
Бермуди розташовані приблизно за 650 миль на схід від Північної Кароліни, а населення островів становить близько 64 тис. осіб. Вчені десятиліттями не могли пояснити, чому острови залишаються значно вищими за навколишнє океанічне дно без активних вулканів або гарячих точок під ними.
Дослідники виявили під океанічною корою додаткову кам’яну плиту товщиною близько 12 миль. Ця структура складається з легшої породи та діє як гігантський плавучий шар, який підтримує весь регіон над рівнем навколишнього морського дна.
За даними вчених, шар утворився 30-35 млн років тому після підйому розпеченої магми з глибин Землі. Магма поширилася під корою, а потім охолола й затверділа, зберігши меншу щільність порівняно з навколишніми породами.
Авторами дослідження стали Вільям Фрейзер і Джеффрі Парк, які використали понад 20 років даних про природні землетруси. Вони аналізували сигнали, зафіксовані єдиною сейсмічною станцією на Бермудських островах.
Вчені вивчали, як швидкі сейсмічні хвилі змінюються під час проходження через різні шари порід. Це дозволило їм побудувати карту геологічних структур на глибині понад 25 миль під островами.
Дослідження показало, що прихований шар приблизно на 1,5% менш щільний, ніж навколишня мантія Землі. За розрахунками вчених, саме цього достатньо, щоб утримувати Бермудське підняття на 1300-2000 футів вище звичайного рівня океанічного дна.
Автори роботи також пов’язали структуру з іншими аномаліями в районі Бермудів, включно з незвичними магнітними сигналами та локальним ослабленням сили тяжіння. За їхніми даними, через легші породи поверхня океану над цим районом трохи піднята порівняно із сусідніми ділянками Атлантики.
Вільям Фрейзер заявив, що геологічні особливості Бермудів не відповідають класичній моделі мантійного плюму, яка пояснює підйом глибинних порід до поверхні. За словами дослідника, це може вказувати на існування маловивчених процесів усередині мантії Землі.




















