Рада з імміграційних апеляцій (BIA) постановила, що імміграційні судді, як правило, не мають повноважень переглядати умови утримання мігрантів після того, як щодо них набув чинності остаточний наказ про депортацію. Рішення було ухвалене у справі громадянки Демократичної Республіки Конго, якій імміграційний суд раніше дозволив вийти з-під варти під заставу $1 500.
Жінка в’їхала до США без перевірки документів у січні 2025 року, після чого суд зобов’язав її залишити країну, але водночас надав їй захист від вислання до ДР Конго відповідно до Конвенції проти катувань. Провівши понад рік під вартою, вона звернулася до імміграційного суду з проханням про звільнення, посилаючись, зокрема, на погіршення стану здоров’я, відсутність небезпеки для суспільства та низький ризик втечі.
BIA скасував рішення судді, зазначивши, що після остаточного наказу про депортацію повноваження щодо перегляду умов утримання переходять до Міністерства внутрішньої безпеки, а не імміграційного суду. Водночас рада зазначила, що затримана зберігає можливість звернутися до DHS із проханням про перегляд умов утримання або подати позов щодо незаконності затримання до федерального суду.
BIA окремо наголосила, що рішення не позбавляє затриманих можливості домагатися звільнення через DHS або федеральні суди. Рада послалася на рішення Верховного суду у справі “Zadvydas v. Davis”, згідно з яким після тривалого утримання під вартою мігрант може оскаржити затримання, якщо депортація в осяжному майбутньому малоймовірна.



















